Мовно-етикетні одиниці в листах Лесі Українки.
Ключові слова:
епістолярій, епістолярна комунікація, категорія ввічливості, мовний етикет, мовноетикетні одиниціАнотація
У даній роботі досліджено мовно-етикетні одиниці епістолярної спадщини Лесі Українки. Проведено аналіз таких категорій ввічливості, як звертання, привітання, прощання, прохання, подяка, вибачення у листах до рідних, друзів, однодумців. Звернено увагу на мовний етикет як функціональний підклас мови зі своєю граматикою і пунктуацією. У роботі окреслено мовні особливості епістолярію загалом і розглянуто епістолярну спадщину Лесі Українки зокрема, обумовлено вибір мовно-етикетних конструкцій і їхнє стилістичне навантаження. Особливість досліджуваної теми передбачає застосування синхронноописового (цей метод є основним у науковій роботі), структурно-семантичного методів, методу контекстуально-семантичного аналізу. А також статистичного, функціонального, контекстологічного, кількісного методів. Ужито прийоми систематизації та класифікації, а також прийом етимологічного аналізу.Посилання
Богдан С. К. Епістолярій Лесі Українки і мовленнєвий етикет українського народу. Українська мова і література (УМЛ). 1993. № 33. С. 33–37.
Теліга О. І. Партачі життя: (до проблеми цивільної відваги). Дніпро. 1991. № 3. С. 155.
Українка Леся. Зібрання творів: у 12 т. Київ: Наукова думка, 1975–1979; 1978. Т. Х. 542 с.; 1978. Т. ХІ. 478 с.; 1979. Т. ХІІ. 694 с.
Богдан С. К. «Пиши ж мені, мамочко…». Дивослово. 2011. №5. С. 35–41.
Красовська О. М. Культуромовні традиції українського народу (на матеріалі звертальних виразів епістолярію Лесі Українки). Мовознавчий вісник: збірник наукових праць / Міністерство освіти та науки України, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси: Брама, 2010.
